4 травня – Міжнародний день протидії булінгу

У світі  все частіше звертають увагу на психологічний комфорт дітей у закладах освіти. І хоча батькам може здаватися, що їхню дитину це не торкнеться, статистика свідчить про зворотнє. Отже, що ж таке булінг і чому він є небезпечним. Булінг – довготривале (повторюване) фізичне чи психологічне насильство з боку індивіда чи групи, які мають певні переваги, що не носить характеру самозахисту.    Виділяють такі види булінгу:
  • фізичний(штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
  • психологічний(принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
  • економічний(крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
  • сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
  • кібербулінг(приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).
  Факти про булінг:
  • За даними досліджень наслідки булінгу більш серйозні для особистості дитині, ніж сімейне насильство;
  • 40% жертв булінгу  ні з ким не діляться проблемою;
  • Сором’язливі та закриті діти стають жертвами булінгу в 2 рази частіше за інших;
  • жертвою може стати кожен, хто не вписався у рамки того чи іншого колективу.
    Як розпізнати, що ваша дитина піддається булінгу? Дитина, як хлопчик, так і дівчинка, навряд чи сама розповість вам про те, що її булять. Тому уважно придивіться до поведінки дитини та до зовнішніх проявів булінгу (синці, зіпсовані речі). Якщо зовнішніх проявів немає або вони неоднозначні, зверніть увагу на дев’ять найпоширеніших ознак:
  1. У дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час.
  2. Боїться ходити до школи або брати участь у заходах з однолітками (гуртки, спорт).
  3. Ходить до школи довгим «нелогічним» шляхом.
  4. Втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися.
  5. Приходить додому сумна, похмура, зі сльозами.
  6. Постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль, біль у животі, погане самопочуття.
  7. Має розлади сну або часті погані сни.
  8. Втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької самооцінки.
  9. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора.
  Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу?       Діти зазвичай соромляться про це говорити і часто звинувачують себе. Можуть відчувати себе безпорадними та вважати, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:  
  1. У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
  2. Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
  3. Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
  4. Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
  5. Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
  6. Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
  7. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
  8. Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
  9. Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
  10. Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
  11. Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
  12. Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
  13. Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
  14. Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
  Пам’ятайте: ваша мета припинити насильство, а не покарати винних! Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку.   Корисні посилання для батьків та дітей: https://www.stopbullying.com.ua https://www.unicef.org/ukraine/cyberbulling