Гендерні стереотипи у вихованні

У ХХІ столітті людство нарешті зрозуміло, що визначати якою має бути жінка чи чоловік і чим вони повинні займатись є некоректним. Однак, часто від батьків, які намагаються вгамувати плач сина, можна почути: «плачуть лише дівчатка, ти ж не дівчинка».

То що ж таке гендерні стереотипи, так як вони можуть проявлятись у вихованні?

Гендерний стереотип – це стійкі, загальноприйняті уявлення про особистісні риси чоловіків та жінок, а також ролі, які вони мають виконувати у суспільстві.

Перший стереотип з яким стикається дитина – це колір вбрання. Коли  люблячі родичі засипають немовля грудою одягу відповідного кольору: синій – хлопчикам, рожевий – дівчаткам. А якщо ти посмів вдягнути хлопчика в рожевий, то в 80% будеш слухати рекомендації, що так не можна, бо він буде поводитись як дівчинка.

Дитина підростає, в неї з’являються різноманітні іграшки і тут не обходиться без стереотипів: хлопчики не повинні гратись ляльками чи куховарити, а дівчатка гратись машинками. В той же час, як ярлики на одяг, на дитину начіплюють все нові і нові стереотипи: «хлопчики не плачуть», «дівчаток бити не можна» (в цей момент в мене завжди виникає бажання вставити свої п’ять копійок і запитати «а що хлопчиків можна?» і тут мій внутрішній психолог перемагає і радить не вмішуватись у виховання, коли цього не просять), «ти ж дівчинка, маєш завжди гарно виглядати», «він же ж хлопець, то такий неохайний і ходить», «хлопець, через те і пише, як курка лапою» і вишенька на торті або апогей стереотипів – «головне добре вийти заміж».

Негативні наслідки стереотипів:

  • Страх зізнатись у тому, що відчуваєш себе представником іншої статі, а не біологічної (трансексуальність) і як наслідок депресивні стани;
  • Комплекси, пов’язані з зовнішністю, особливо в підлітковому віці (я не жіночна, не гарна) як наслідок занижена самооцінка, в найгіршому випадку булімія чи анорексія;
  • Переконання, що в житті можна не докладати зусиль (навіщо мені старатись і гарно писати, я ж хлопець; навіщо мені здобувати освіту, я ж дівчина, головне шлюб).
  • Переконання, що можна поводитись незалежно від правил (всі хлопці розбишаки; дівчатка можуть обзивати, висміювати хлопців, їх же ж не можна бити) та ін.
  • Формування життєвих сценаріїв (жінка – берегиня сімейного вогнища, чоловік – фінансова опора сім’ї) як наслідок внутрішні конфлікти у жінок через бажання і працювати, і вести господарство; емоційне і фізичне виснаження через відсутність розподілу хатніх обов’язків; психологічний тягар у чоловіків через нав’язану необхідність багато заробляти.

 

  Що ж робити, щоб не допустити навязування гендерних яликів?

Насамперед, визначте переконання своїх батьків. Для цього спробуйте згадати дитинство і пригадати, які висловлювання вживали Ваші батьки стосовно того, як Ви мали поводитись і чому саме так, а не інакше.

Також, протягом тижня спробуйте записувати всі свої вислови, що стосуються статі під час різних виховних ситуацій та порівняйте з висловами своїх батьків.

Запитайте в друзів, які вислови ви використовуєте найчастіше.

Коли Ви зрозумієте свої переконання, то легко зможете їх змінити і, за бажанням, не використовувати гендерні стереотипи у вихованні.