Контроль поведінки: від зовнішнього до внутрішнього

Останні дослідження виявили, що саморегуляція грає ключову роль в тому, чи досягне людина чогось, пристосується, адаптується до життя.

Саморегуляція пронизує собою інші аспекти розвитку – інтелектуальні, емоційні, поведінкові. Адже, неможливо розв’язати будь-яку задачу, якщо не можеш примусити себе виконати її.

Важливим моментом у розвитку контролю поведінки в ранньому віці є криза двох років, яка відзначається багатьма батьками. Вони помічають, що в цей період діти стають некерованими, примхливими. Дослідження психологів теж показують, що в цей період дійсно падають всі показники контролю поведінки.

В цей період відбувається перехід від переважно зовнішньої системи регуляції, коли батьки більше керували станом дитини, її поведінкою до самоконтролю. Починаючи з півтора-двох років дитина починає сама уже в більшій мірі регулювати свій власний стан. Вона володіє досить розвиненими стратегіями, можливостями, для того щоб самій контролювати свою поведінку. Цей період не буває простим, але після цього відбувається перехід на новий рівень. Дитина здатна погоджувати свої стани, плани і наміри з іншими людьми. Вона починає користуватися мовою, в тому числі, і для регуляції своєї поведінки і поведінки оточуючих. Тобто поведінка стає більш зрілою.

Батьки є однією з визначальних сил у розвитку, поряд з генетичними задатками дитини. Середовище у маленьких дітей визначають саме батьки. І в їх поведінці є два моменти, які грають найбільшу роль у розвитку контролю поведінки: з одного боку, батьківська емоційна підтримка, тепле ставлення до дитини, прояв любові, а з іншого боку, наявність послідовної системи правил, коли батьки пред’являють до дитини вимоги досить чіткі, але при цьому послідовні. Дитину не треба заганяти в клітку, але правила повинні бути, причому повинні бути послідовні, і тоді дитина зможе в них орієнтуватися і, спираючись на них, сформує власні регуляторні системи. Розуміючи, де стоять кордони, чого потрібно дотримуватися, дитина вчиться сама керувати своєю поведінкою. У разі послідовної, чіткої системи їй це робити набагато легше, ніж в тих випадках, коли правила непослідовні або надмірно жорсткі – тоді у дитини немає можливості проявити самому свої можливості регуляції. При цьому дитина повинна розуміти, що батьки її люблять, підтримують, що вона знаходиться в емоційній безпеці.